ЛЕКЦІЯ 2 НЕГАТИВНІ ЧИННИКИ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Середовище життєдіяльності людини поділяється на природне, техногенне (створене людиною) та соціальне (сфера людських стосунків). Всі середовища є джерелами небезпек для здоров'я та життя людини, а найвищий ступінь небезпеки складається при виникненні надзвичайної ситуації. Небезпеки природного середовища (довкілля) можна поділити на 2 групи : небезпеки природного походження (стихійні лиха); небезпеки від техногенного забруднення довкілля. Небезпеки природного походження Природні небезпеки - це природні явища, які мають надзвичайний характер (стихійні лиха), порушують нормальну життєдіяльність населення, спричиняють загибель людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей. 2.1. Класифікація природних небезпечних явищ За місцем локалізації природні небезпеки (стихійні лиха) поділяються на: літосферні (землетруси; обвали гірських порід; зсуви, просідання і ерозія грунту; селеві потоки; карстоутворення); гідросферні (повені, паводки, підтоплення; снігові лавини, шторми на воді, зміна рівня ґрунтових вод, зміна складу води); атмосферні (шторми, буревії, суховії, пилові бурі, смерчі; посуха, спека; стійкий сильний мороз; сильні зливи, тривалі дощі, туман, град, блискавки; ожеледі, снігопади, заметілі, снігові замети). - природні пожежі: лісові, степові, польові, торф'яні; - масові захворювання: епідемії, епізоотії, епіфітотії. Деякі стихійні лиха (пожежі, обвали, зсуви) можуть виникнути в результаті дій людини, але наслідки їх завжди є результатом дії сил природи. Для кожного стихійного лиха характерна наявність властивих йому уразливих факторів, що несприятливо діють на здоров'я людини. Найбільших збитків завдають повені (40%), буревії (20%), землетруси і посухи (по 15%). Близько 10% загальної шкоди припадає на інші види стихійних лих. 2.2. Характеристика природних небезпек і правила безпеки людини Літосферні стихійні лиха Землетруси - це сильні коливання земної кори внаслідок переміщення і зіткнення тектонічних плит, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються землею у всіх напрямках. Ділянку землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану над нею ділянку на поверхні землі – епіцентром землетрусу. Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. У сейсмічному відношенні найнебезпечнішими областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. Па теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, що швидко затухає на близькій відстані. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974-76 рр. тут мали місце .землетруси інтенсивністю від 3 до 5 балів. Унікальна на Європейському континенті сейсмоактивна зона Вранча, розташована в області стикування Південних (Румунія) та Східних (Українських) Карпат. В її межах осередки землетрусів розташовані на глибинах 80 - 160 км. Найбільшу небезпеку становлять такі, що виникають на великих глибинах. Вони спричиняють струси ґрунтів до 8-9 балів в епіцентрі в Румунії, Болгарії, Молдові. Глибокофокусність землетрусів зони Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому більша частина України знаходиться в 4-6-бальній області впливу цієї зони. У минулому столітті в зоні Вранча відбулося 30 землетрусів з магнітудою 6,5 балів. Катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 рр. мали магнітуду в епіцентрі 7 балів. Південно-західна частина України, що підпадає під безпосередн...